Меню Закрыть

Закон 159 ст 4

Сімейний кодекс України
Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

5. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Федеральный закон 420 и применение его к ст 159 ч 4 УК РФ?

Здравствуйте скажите вступивший в силу фз420 облегчает положение осужденных по ст. 159ч.4в составе организованной группы?

28 Января 2017, 20:33 дима, г. Москва

Ответы юристов (1)

71) в статье 159:
а) абзац второй части первой изложить в следующей редакции:
«наказывается штрафом в размере до ста двадцати тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до одного года, либо обязательными работами на срок до трехсот шестидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо ограничением свободы на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до четырех месяцев, либо лишением свободы на срок до двух лет.»;
б) абзац второй части второй изложить в следующей редакции:
«наказывается штрафом в размере до трехсот тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до двух лет, либо обязательными работами на срок до четырехсот восьмидесяти часов, либо исправительными работами на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до пяти лет с ограничением свободы на срок до одного года или без такового, либо лишением свободы на срок до пяти лет с ограничением свободы на срок до одного года или без такового.»;
в) абзац второй части третьей после слов «за период от одного года до трех лет» дополнить словами «, либо принудительными работами на срок до пяти лет с ограничением свободы на срок до двух лет или без такового,»;

Ищете ответ?
Спросить юриста проще!

Задайте вопрос нашим юристам — это намного быстрее, чем искать решение.

Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України

Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 18, ст.131)

Верховна Рада України постановляє :

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України «Про кінематографію» (Відомості Верховної Ради України, 1998 p., № 22, ст. 114 із наступними змінами):

доповнити з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту:

«держава-агресор — держава, яка у будь-який спосіб окупувала частину території України або яка вчиняє агресію проти України, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом»;

«органи держави-агресора — правоохоронні органи (міліція, поліція тощо), збройні сили, судові органи, внутрішні війська, будь-які підрозділи спеціального призначення, органи, відповідальні за охорону та захист державного кордону, органи, відповідальні за здійснення податкової та митної політики, органи, відповідальні за проведення дізнання або досудового (попереднього) слідства, прокуратура, органи, відповідальні за державну безпеку або безпеку вищого керівництва держави-агресора, підрозділи, відповідальні за виконання будь-яких миротворчих місій, будь-які інші збройні, військові, воєнізовані, парамілітарні або інші силові формування держави-агресора, їх складові або структурні підрозділи, у тому числі формування, найменування яких не відповідають офіційним назвам, прийнятим у державі-агресорі, але які за здійснюваними функціями належать до будь-якого із зазначених органів чи формувань»;

«радянські органи державної безпеки — Всеросійська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем (ВЧК, ЧК), Всеукраїнська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами (ВУЧК), Державне політичне управління (ГПУ), Об’єднане державне політичне управління (ОГПУ), Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВД), Народний комісаріат державної безпеки (НКГБ), Міністерство державної безпеки (МГБ), Комітет державної безпеки (КГБ), а також їхні територіальні та структурні підрозділи»;

«учасник фільму — фізична особа, яка взяла участь у створенні фільму як виконавець будь-якої ролі, учасник документальних (неігрових) фільмів, виконавець музичного твору, що використовується у фільмі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер»;

визначення терміну «фільм» викласти в такій редакції:

«фільм — аудіовізуальний твір (у тому числі телевізійні серіали та їх окремі серії), що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників»;

2) текст статті 10 викласти в такій редакції:

«За способами фіксації зображення та розповсюдження фільми поділяються на такі види: кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдфільми та інші, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими тощо»;

у частині третій:

абзаци перший — третій викласти в такій редакції:

«Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, відмовляє у видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів за наявності принаймні однієї з таких підстав:

невідповідності поданих документів та матеріалів вимогам пункту 6 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів та цього Закону;

наявності у фільмі матеріалів (висловлювань, дій тощо), які пропагують війну, насильство, жорстокість, фашизм і неофашизм, спрямовані на ліквідацію незалежності України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, приниження нації, неповагу до національних і релігійних святинь, приниження особистості, що пропагують невігластво, неповагу до батьків, а також наркоманію, токсикоманію, алкоголізм та інші шкідливі звички; фільми порнографічного характеру, що підтверджується висновком експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів»;

доповнити абзацами четвертим і п’ятим такого змісту:

«одним з учасників фільму є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку;

наявності обставин, передбачених частинами першою, другою та третьою статті 15 — 1 цього Закону»;

частину четверту доповнити абзацом четвертим такого змісту:

«виявлення обставин, передбачених частиною третьою цієї статті, після видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму, у тому числі внесення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку»;

доповнити частинами шостою і сьомою такого змісту:

«Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, та забезпечує своєчасне його оновлення»;

4) доповнити статтею 15 — 1 такого змісту:

» Стаття 15 — 1 . Розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію органів держави-агресора, радянських органів державної безпеки

В Україні забороняється розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України, а також забороняється трансляція (демонстрування шляхом показу каналами мовлення) фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора.

Передбачена частиною першою цієї статті заборона розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій поширюється на розповсюдження та демонстрування будь-яких фільмів незалежно від країни походження, виробництва після 1 серпня 1991 року. Заборона трансляції фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, які не містять популяризації або пропаганди, передбачених попереднім реченням органів та дій, поширюється на фільми, вироблені після 1 січня 2014 року.

Фільм вважається таким, що містить популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що створює позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує чи визнає правомірною окупацію території України, якщо в ньому наявна принаймні одна з таких ознак:

серед позитивних героїв фільму є співробітники (у тому числі колишні або позаштатні) органів держави-агресора, радянських органів безпеки;

сюжет фільму безпосередньо або опосередковано пов’язаний з діяльністю органів держави-агресора, радянських органів безпеки, і ця діяльність представлена у фільмі як позитивна;

у сюжеті фільму безпосередньо або опосередковано заперечується або ставиться під сумнів територіальна цілісність України, виправдовується або подається в позитивному світлі окупація території України, акти агресії з боку інших держав, розв’язування війни, пропагується винятковість, зверхність або неповноцінність осіб за ознаками їх релігійних переконань, належності до певної нації або раси, статі, майнового стану, соціального походження.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері кінематографії забезпечує реалізацію цього Закону шляхом прийняття рішення про віднесення фільмів до заборонених до розповсюдження і демонстрування на території України виключно на підставі ознак, визначених у статті 15 — 1 цього Закону.

Державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених частиною першою цієї статті, не видається.

Розповсюдження та/або демонстрування фільмів, зазначених у частині першій цієї статті, тягне за собою застосування до суб’єктів господарювання, що здійснюють таке розповсюдження та/або демонстрування, адміністративно-господарських санкцій у формі накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожен випадок такого розповсюдження або демонстрування, вчинений вперше, та у розмірі п’ятдесяти мінімальних заробітних плат за кожен наступний випадок такого розповсюдження або демонстрування.

Рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною шостою цієї статті, приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. Мотиви та обґрунтування щодо визначення розміру адміністративно-господарського штрафу мають міститися в рішенні про накладення штрафу»;

5) статтю 26 доповнити частинами другою і третьою такого змісту:

«Юридична особа, яка здійснила розповсюдження та/або демонстрування фільму, одним із учасників якого є особа, зазначена в частині третій статті 15 цього Закону, несе адміністративно-господарську відповідальність у формі штрафу в розмірі від десяти до п’ятдесяти мінімальних заробітних плат.

Порядок накладення штрафів за порушення вимог статті 15 — 1 цього Закону затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії, та має відповідати вимогам Господарського кодексу України та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

6) розділ VII «Прикінцеві положення» доповнити пунктом 1 — 1 такого змісту:

«1 — 1 . Державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених частинами першою і другою статті 15 — 1 , видані до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України», підлягають анулюванню в порядку, передбаченому зазначеним Законом».

2. У Законі України «Про телебачення і радіомовлення» (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 18, ст. 155; 2011 р., № 10, ст. 63; 2012 р., № 7, ст. 53, № 39, ст. 463):

1) частину другу статті 6 після абзацу восьмого доповнити двома новими абзацами такого змісту:

«трансляції телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України. Для цілей застосування цієї норми використовуються визначення та критерії, встановлені Законом України «Про кінематографію»;

трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім’ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер».

У зв’язку з цим абзаци дев’ятий — дванадцятий вважати відповідно абзацами одинадцятим — чотирнадцятим;

2) частину п’яту статті 28 після слів «Ліцензіат не має права розповсюджувати» доповнити словами «програми і передачі, трансляція яких не допускається згідно з вимогами частини другої статті 6 цього Закону, а також»;

абзац п’ятий частини першої доповнити словами «та щодо розповсюдження чи демонстрування телерадіоорганізаціями творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію»;

частину шосту доповнити абзацом другим такого змісту:

«У разі виявлення Національною радою ознак порушення телерадіоорганізаціями законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію, Національна рада складає про це відповідний акт та передає його центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, для вжиття заходів, передбачених законодавством».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через два місяці з дня його опублікування.

2. У цілях застосування цього Закону враховується, що станом на день його прийняття державою-агресором та державою-окупантом є Російська Федерація.

3. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

4. Центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, забезпечити перегляд виданих посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів та анулювати такі посвідчення у разі виявлення підстав, передбачених цим Законом.

Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб

Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 14, ст.159)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України «Про запобігання корупції» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 49, ст. 2056 із наступними змінами):

після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:

«державний орган — орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб’єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю».

У зв’язку з цим абзаци п’ятий — шістнадцятий вважати відповідно абзацами шостим — сімнадцятим;

в абзаці п’ятнадцятому слова і цифру «підпункті «а» пункту 2″ замінити словами і цифрами «підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5″;

підпункт «г» пункту 1 доповнити словами «курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки»;

підпункт «а» доповнити словами «особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку»;

підпункт «в» після слів «експертів відповідної кваліфікації» доповнити словами «інші особи», а після слів «Закону України «Про державну службу» — словами «Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», громадських рад, рад громадського контролю, що утворені при державних органах та беруть участь у підготовці рішень з кадрових питань, підготовці, моніторингу, оцінці виконання антикорупційних програм, і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої цієї статті»;

доповнити пунктами 4 і 5 такого змісту:

«4) кандидати у народні депутати України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України «Про вибори народних депутатів України», кандидати на пост Президента України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України «Про вибори Президента України», кандидати в депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, кандидати на посади сільських, селищних, міських голів та старост;

5) фізичні особи, які:

отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції (як безпосередньо, так і через третіх осіб або будь-яким іншим способом, передбаченим відповідною програмою (проектом);

систематично, протягом року, виконують роботи, надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, — якщо фінансування (оплата) таких робіт, послуг здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції;

є керівниками або входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють діяльність, пов’язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції»;

доповнити приміткою такого змісту:

«Примітка. Особи, визначені в підпункті «г» частини першої пункту 1 цієї статті, звільняються від обов’язку подання декларації за умови неперебування на інших посадах, визначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону»;

у частині першій слова і цифру «підпункті «а» пункту 2″ замінити словами і цифрами «підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5″;

в абзаці першому слова і цифру «підпункті «а» пункту 2″ замінити словами і цифрами «підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5″;

абзац другий після слів «або місцевого самоврядування» доповнити словами і цифрами «або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3″;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, та особа, зазначена у пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду, подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Особи, зазначені у пункті «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, подають в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік у разі входження до складу конкурсної комісії, утвореної відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідної громадської ради, ради громадського контролю, утвореної при державних органах, — протягом десяти календарних днів після входження (включення, залучення, обрання, призначення) до складу відповідно конкурсної комісії, Громадської ради доброчесності, громадської ради, ради громадського контролю.

Особи, зазначені в абзацах четвертому та п’ятому пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону, подають в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік у разі зайняття посади керівника або входження (обрання, призначення) до складу вищого органу управління, інших органів управління відповідного громадського об’єднання, іншого непідприємницького товариства — протягом десяти календарних днів після зайняття посади керівника або входження (обрання, призначення) до складу вищого органу управління, інших органів управління громадського об’єднання, іншого непідприємницького товариства»;

абзац перший доповнити словами «військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також військових посадових осіб з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу, військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військовослужбовців молодшого офіцерського складу військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, крім військовослужбовців, які проходять військову службу у військових комісаріатах»;

доповнити абзацами другим та третім такого змісту:

«Суб’єкти декларування, які не мали можливості до 1 квітня за місцем військової служби подати декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік у зв’язку з виконанням завдань в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, безпосередньою участю у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, направленням до інших держав для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національних контингентів або національного персоналу, подають таку декларацію за звітний рік протягом 90 календарних днів із дня прибуття до місця проходження військової служби чи дня закінчення проходження військової служби, визначеного частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Особи, визначені абзацом другим частини п’ятої цієї статті, звільняються від обов’язку подання декларації, за умови неперебування на інших посадах, визначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону»;

пункт 1 частини першої доповнити абзацами другим і третім такого змісту:

«Військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу не зазначають відомості про місце роботи (проходження служби) або місце майбутньої роботи (проходження служби), займану посаду;

особи, зазначені у підпункті «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, також відомості про назву конкурсної комісії, до складу якої вони входять (входили), або інформацію про те, чи входять (входили) вони до складу Громадської ради доброчесності, громадських рад, рад громадського контролю, утворених при органах державної влади, а особи, зазначені у пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, — також відомості про назву програми (проекту) технічної або іншої допомоги у сфері запобігання та протидії корупції, назву громадського об’єднання або іншого непідприємницького товариства та його органу управління»;

частину четверту доповнити словами і цифрами «а також у деклараціях, що подаються відповідно до абзаців другого і третього частини третьої статті 45 цього Закону»;

в абзаці першому слово «(працювали)» замінити словами «(працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах)»;

доповнити абзацом другим такого змісту:

«Національне агентство перевіряє факт подання відповідно до цього Закону декларацій особами, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону»;

абзац другий частини третьої викласти в такій редакції:

«Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об’єднання, іншого непідприємницького товариства про факт неподання декларації відповідним суб’єктом декларування»;

абзац перший частини першої після цифри «2» доповнити цифрами і словом «4 і 5»;

пункт 1 після слова і цифри «пункті 1» доповнити словами і цифрами «підпунктах «а» і «в» пункту 2 та пунктах 4 і 5″;

пункт 2 після слів «з бюджету» доповнити словами «або за рахунок технічної або іншої допомоги в рамках реалізації в Україні програм (проектів) у сфері запобігання, протидії корупції», а слова і цифру «у пункті 1» замінити словами і цифрами «у пункті 1, пунктах «а» і «в» пункту 2 та пунктах 4 і 5″.

2. У Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами):

в абзаці першому частини п’ятої слова «Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» замінити словами «Законом України «Про запобігання корупції»;

абзац перший замінити двома новими абзацами такого змісту:

«6. Військові посадові особи, крім військовослужбовців строкової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також військових посадових осіб з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу, військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військовослужбовців молодшого офіцерського складу військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, зобов’язані подавати щороку до 1 квітня декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про запобігання корупції».

Звільнення осіб від подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачене абзацом першим цієї частини, не поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових комісаріатах».

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім;

в абзаці третьому слова «Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» замінити словами «Законом України «Про запобігання корупції»;

у примітці слова «Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» замінити словами «Законі України «Про запобігання корупції».

2) у примітці до статті 20 — 1 слова «Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» замінити словами «Законі України «Про запобігання корупції»;

3) у пункті «і» частини шостої та у пункті «з» частини сьомої статті 26 слова «Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» замінити словами «Законом України «Про запобігання корупції».

3. У Законі України «Про Державну прикордонну службу України» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 27, ст. 208 із наступними змінами):

у частині другій слова «Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» замінити словами «Законом України «Про запобігання корупції»;

у частині третій слова «декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» замінити словами «декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку та на умовах, що встановлені Законом України «Про запобігання корупції»;

частини сьому і восьму замінити трьома новими частинами такого змісту:

«На військовослужбовців Державної прикордонної служби України, крім військовослужбовців строкової служби, курсантів військових навчальних закладів, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Військовослужбовці Державної прикордонної служби України, крім військовослужбовців строкової служби, курсантів військових навчальних закладів, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також військових посадових осіб з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу, військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військовослужбовців молодшого офіцерського складу військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, зобов’язані подавати щороку до 1 квітня декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку та на умовах, що встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Звільнення від подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених цією частиною, не поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу у підрозділах комплектування Державної прикордонної служби України».

У зв’язку з цим частину дев’яту вважати частиною десятою;

у частині десятій слова «Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» замінити словами «Законом України «Про запобігання корупції»;

2) у примітці до статті 14 — 1 слова «Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» замінити словами «Законі України «Про запобігання корупції».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Особи, яких цим Законом віднесено до суб’єктів декларування, подають у встановленому Законом України «Про запобігання корупції» порядку першу декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 2018 році за період з дня набрання чинності цим Законом до 31 грудня 2017 року.

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

4. Національному агентству з питань запобігання корупції у двотижневий строк привести свої рішення у відповідність із цим Законом та здійснити інші заходи, що випливають із цього Закону.

5. Особи, які звільнилися або звільняються згідно з цим Законом від виконання обов’язку подати відповідну декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію, що охоплює період до набрання чинності цим Законом, не подають та до відповідальності не притягуються.

6. Розділ XIII «Прикінцеві положення» доповнити пунктом 5 — 1 такого змісту:

«5 — 1 . Продовжити до 1 травня 2017 року строк подання щорічної декларації для осіб, які відповідно до цього Закону подають таку декларацію вперше».

Федеральный закон от 21 декабря 1996 г. N 159-ФЗ «О дополнительных гарантиях по социальной поддержке детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей» (с изменениями и дополнениями)

Информация об изменениях:

Федеральным законом от 22 августа 2004 г. N 122-ФЗ в наименование внесены изменения, вступающие в силу с 1 января 2005 г.

Федеральный закон от 21 декабря 1996 г. N 159-ФЗ
«О дополнительных гарантиях по социальной поддержке детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей»

С изменениями и дополнениями от:

8 февраля 1998 г., 7 августа 2000 г., 8 апреля 2002 г., 10 января 2003 г., 22 августа 2004 г., 17 декабря 2009 г., 16, 21 ноября 2011 г., 29 февраля 2012 г., 2 июля, 25 ноября 2013 г., 4 ноября, 22, 31 декабря 2014 г., 28 ноября 2015 г., 3 июля, 28 декабря 2016 г., 1 мая 2017 г., 7 марта, 29 июля, 3 августа 2018 г.

Принят Государственной думой 4 декабря 1996 года

Одобрен Советом Федерации 10 декабря 1996 года

См. Обзор практики рассмотрения судами дел по заявлениям прокуроров в защиту жилищных прав несовершеннолетних детей, подпадающих под категорию лиц, которые имеют право на дополнительную социальную защиту в соответствии со ст. 1 настоящего Федерального закона

См. информацию Минюста России «Ответы на вопросы граждан, связанные с обеспечением прав детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей»

См. комментарии к настоящему Федеральному закону

Информация об изменениях:

Федеральным законом от 3 июля 2016 г. N 359-ФЗ преамбула изложена в новой редакции

См. комментарии к преамбуле настоящего Федерального закона

Настоящий Федеральный закон определяет общие принципы, содержание и меры социальной поддержки детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей, лиц из числа детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей, а также лиц, потерявших в период обучения обоих родителей или единственного родителя.

Статья 12. Приведение правовых актов в соответствие с настоящим Федеральным законом

См. комментарии к статье 12 настоящего Федерального закона

Предложить Президенту Российской Федерации и поручить Правительству Российской Федерации привести свои правовые акты в соответствие с настоящим Федеральным законом.

Статья 13. Вступление в силу настоящего Федерального закона

См. комментарии к статье 13 настоящего Федерального закона

1. Настоящий Федеральный закон вступает в силу со дня его официального опубликования.

2. Пункты 5, 6 статьи 6, пункт 5 статьи 9 настоящего Федерального закона вступают в силу с 1 января 1998 года.

Президент Российской Федерации

21 декабря 1996 года

Федеральный закон вступает в силу со дня его официального опубликования в «Российской газете». Федеральный закон определяет общие принципы, содержание и меры государственной поддержки детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей, а также лиц из их числа в возрасте до 23 лет.

Федеральный закон от 21 декабря 1996 г. N 159-ФЗ «О дополнительных гарантиях по социальной поддержке детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей»

Настоящий Федеральный закон вступает в силу со дня его официального опубликования

Пункты 5, 6 статьи 6, пункт 5 статьи 9 настоящего Федерального закона вступают в силу с 1 января 1998 г.

Текст Федерального закона опубликован в «Российской газете» от 27 декабря 1996 г. N 248, в Собрании законодательства Российской Федерации от 23 декабря 1996 г. N 52 ст. 5880

В настоящий документ внесены изменения следующими документами:

Федеральный закон от 3 августа 2018 г. N 322-ФЗ

Изменения вступают в силу с 1 января 2019 г.

См. будущую редакцию настоящего документа

Текст настоящего документа представлен в редакции, действующей на момент выхода установленной у Вас версии системы ГАРАНТ

Федеральный закон от 29 июля 2018 г. N 267-ФЗ

Изменения вступают в силу с 1 января 2019 г.

См. будущую редакцию настоящего документа

Текст настоящего документа представлен в редакции, действующей на момент выхода установленной у Вас версии системы ГАРАНТ

Федеральный закон от 7 марта 2018 г. N 56-ФЗ

Изменения вступают в силу с 7 марта 2018 г.

Федеральный закон от 1 мая 2017 г. N 89-ФЗ

Изменения вступают в силу по истечении 10 дней после дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 28 декабря 2016 г. N 465-ФЗ

Изменения вступают в силу с 1 января 2017 г.

Федеральный закон от 3 июля 2016 г. N 359-ФЗ

Изменения вступают в силу по истечении 10 дней после дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 28 ноября 2015 г. N 358-ФЗ

Изменения вступают в силу по истечении 10 дней после дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 31 декабря 2014 г. N 500-ФЗ

Изменения вступают в силу по истечении 10 дней после дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 22 декабря 2014 г. N 442-ФЗ

Изменения вступают в силу по истечении 10 дней после дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 4 ноября 2014 г. N 333-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 25 ноября 2013 г. N 317-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 2 июля 2013 г. N 185-ФЗ

Изменения вступают в силу с 1 сентября 2013 г.

Федеральный закон от 2 июля 2013 г. N 167-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 29 февраля 2012 г. N 15-ФЗ

Изменения вступают в силу с 1 января 2013 г.

Федеральный закон от 21 ноября 2011 г. N 326-ФЗ

Изменения вступают в силу с 15 января 2012 г.

Федеральный закон от 16 ноября 2011 г. N 318-ФЗ

Изменения вступают в силу с 1 февраля 2012 г.

Федеральный закон от 17 декабря 2009 г. N 315-ФЗ

Изменения вступают в силу по истечении десяти дней после дня официального опубликования названного Федерального закона, за исключением дополнения в пункт 3 статьи 6 настоящего Федерального закона, вступающего в силу с 1 января 2010 г.

Федеральный закон от 22 августа 2004 г. N 122-ФЗ

Изменения вступают в силу с 1 января 2005 г.

Федеральный закон от 10 января 2003 г. N 8-ФЗ

Изменения вступают в силу по истечении одного месяца со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 8 апреля 2002 г. N 34-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона

Федеральный закон от 7 августа 2000 г. N 122-ФЗ

Изменения вступают в силу с 1 января 2001 г.

Федеральный закон от 8 февраля 1998 г. N 17-ФЗ

Изменения вступают в силу со дня официального опубликования названного Федерального закона