Меню Закрыть

Коап 128 штраф

Оглавление:

Стаття 128-1. Порушення або невиконання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 28.08.2018
  • вступив у чинність 06.03.1996

Ст. 128-1 КУпАП в останній чинній редакції від 8 серпня 2015 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Кодекс України про адміністративні правопорушення КУпАПП (статті 1 — 212-20)

Розділ II. Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

II. Особлива частина

Глава 10. Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку

Стаття 128-1. Порушення або невиконання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху

Порушення або невиконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності під час виготовлення та ремонту транспортних засобів і деталей до них або встановлення на них інших предметів додаткового обладнання, не передбаченого конструкцією транспортного засобу, а також під час будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів і дорожніх споруд —

тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, —

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Коап 128 штраф

Статьи КоАП Республики Беларусь, по которым предусмотрена административная ответственность за нарушения водного законодательства

Нарушение права государственной собственности на воды (Статья 10.2 КоАП Республики Беларусь)

Санкции: штраф на физ. лицо от 4 – 30 б.в., ИП – 150 б.в., на юр. лицо – до 500 б.в.

Основанием для привлечения к ответственности является:

— самовольный захват водных объектов;

— самовольная переуступка права водопользования либо совершение других сделок, нарушающих право государственной собственности на воды;

— самовольное водопользование, в т.ч. осуществление специального водопользования при отсутствии соответствующего разрешения и др.

— специальное водопользование – водопользование, в том числе добыча (изъятие) вод из водных объектов и (или) сброс сточных вод в окружающую среду, осуществляемое с применением гидротехнических сооружений и устройств.

Специальное водопользование оформляется в случаях:

— изъятия поверхностных вод в объеме свыше пяти м 3 /сутки с применением водозаборных сооружений;

— добычи подземных вод в объеме свыше пяти кубических метров в сутки с применением водозаборных сооружений, в том числе самоизливающихся буровых скважин;

— сброса сточных вод в окружающую среду с применением гидротехнических сооружений и устройств, в том числе через систему дождевой канализации;

— сброса сточных вод а в окружающую среду после очистки на сооружениях биологической очистки в естественных условиях (на полях фильтрации, полях подземной фильтрации, фильтрующих траншеях, песчано-гравийных фильтрах), а также через земляные накопители;

фильтрации, фильтрующих траншей, песчано-гравийных и земляных накопителей.

Требования о необходимости оформления разрешения на специальное водопользование предусмотрено в ст.30 Водного кодекса Республики Беларусь.

Порядок выдачи разрешений на специальное водопользование определен «Положением о порядке выдачи разрешений на специальное водопользование, внесение в них изменений и (или) дополнений, продления срока, прекращения их действия и выдачи дубликатов» утвержденное Постановлением Совета Министров Республики Беларусь 02.03.2015 № 152.

Загрязнение либо засорение вод (часть 1 ст. 15.51 КоАП Республики Беларусь)

Основанием для привлечения к ответственности является:

-загрязнение вод — поступление в воды (водные объекты), нахождение и (или) возникновение в них в результате вредного воздействия на водные объекты веществ, физических факторов, микроорганизмов, свойства, местоположение или количество которых приводит к отрицательным изменениям физических, химических, биологических показателей состояния водных объектов, в том числе к превышению нормативов в области охраны и использования вод;

-засорение вод (попадание твердых отходов в поверхностные водные объекты.

Санкции: штраф на физ. лицо от 4 – 20 б.в., ИП — 100 б.в., Ю.Л. – 500 б.в.

Нарушение режима осуществления хозяйственной и иной деятельности в водоохранных зонах или прибрежных полосах (часть 2 ст.15.51. КоАП Республики Беларусь)

Основанием для привлечения к ответственности является:

Нарушение требований ст. 53 (Режим осуществления хозяйственной и иной деятельности в водоохранных зонах), 54 (Режим осуществления хозяйственной и иной деятельности в прибрежных полосах) Водного кодекса Республики Беларусь.

Санкции: штраф на физ. лицо до 10 б.в., на ИП – до 30 б.в., Ю.Л. – до 50 б.в.

Обязанность водопользователей по соблюдению режима содержания водоохранных зон и прибрежных полос водных объектов предусмотрена п. 1.5, ст. 37 Водного кодекса Республики Беларусь.

Деяния, предусмотренные ч.2 ст.15.51 КоАП РБ, вызвавшее водную эрозию почв или иные вредные последствия, либо несоблюдение режима хозяйственной и иной деятельности, предусмотренного для зон санитарной охраны источников и систем питьевого водоснабжения (ч.3 ст.15.51 КоАП Республики Беларусь)

Основанием для привлечения к ответственности является:

Нарушение требований Закона РБ «О питьевом водоснабжении»

Санкции: штраф от 10 до 30 б.в., на ИП 10 до 50 б.в., на Ю.Л. до 200 б.в.

За нарушение правил водопользования, повлекшее по неосторожности истощение водного объекта, установлена уголовная ответственность (ст.273 УК РБ).

Нарушение правил водопользования (статья 15.52 КоАП Республики Беларусь)

Основанием для привлечения к ответственности является:

— нарушение ведения первичного учета добываемых подземных вод, изымаемых поверхностных вод и сточных вод, сбрасываемых в окружающую среду (15.52 ч.1)

Обязанность водопользователей вести учет количества забираемых, используемых вод и отводимых сточных вод, осуществлять контроль за качеством забираемых и отводимых в водные объекты сточных вод, а также представлять в установленном порядке отчеты соответствующим органам предусмотрена п. 2.2 ст.37 Водного кодекса Республики Беларусь.

Порядок осуществления первичного учета воды из поверхностных и подземных источников, а также отведение сточных вод в окружающую среду, формы учетной документации определены ЭкоНиП (экологические нормы и привила) 17.01.06.-001-2017

Санкции: предупреждение – до 20 б.в., ИП- предупреждение – до 50 б.в., Ю.Л.-предупреждение- до 300 б.в.

самовольное проведение гидротехнических работ (строительство прудов, дамб, плотин, каналов, накопителей природных и сточных вод, бурение скважин на воду и т.п.) , а также других работ на водных объектах (15.52 ч.2)

Санкции: штраф на физ. лицо — от 10 до 30 б.в., ИП – 10 -100 б.в., Ю.Л. – до 300 б.в.

— нарушение условий специального водопользования, установленных в разрешении на специальное водопользование, комплексном природоохранном разрешении, или нецелевое использование водных объектов (15.52 ч.3)

Санкции: штраф на физ. лицо от 4-20 б.в., ИП- до 50 б.в., юр. лицо – до 200 б.в.

Нарушение правил эксплуатации водохозяйственных сооружений и устройств (статья 15.53 КоАП Республики Беларусь)

Основанием для привлечения к ответственности является:

— нарушение правил эксплуатации водохозяйственных сооружений и устройств, т.е. сооружений и устройств, предназначенных для воздействия на водные потоки, забора, транспортировки, обработки и перераспределения вод, сброса сточных вод (плотины, каналы, насосные станции, скважины, очистные и иные подобные сооружения и устройства); 15.53 ч1

Обязанность водопользователей содержать в надлежащем состоянии очистные и другие водохозяйственные сооружения и устройства и соблюдать установленные правила их эксплуатации предусмотрено пп.2.7, 2.8 ст. 37 Водного кодекса Республики Беларусь.

— отведение сточных вод с нарушением условий сброса, в т.ч. превышение установленных норм ПДК загрязняющих веществ в сточных водах на выпуске.

Отведение сточных вод в водные объекты может осуществляться только на основании разрешений на специальное водопользование (ст.47 Водного кодекса Республики Беларусь).

Санкции: штраф на физ. лицо – 10-30 б.в., ИП- 100 б.в., юр. лицо.- до 500 б.в.

15.53 ч.2 — Те же деяния, совершенные повторно в течение одного года после наложения административного взыскания за такие же нарушения влекут наложение штрафа на физ. лицо в размере от 15 до 50 б.в., на ИП от 25 до 100 б.в., на юр. лицо от 30 до 500 б.в. (15.53 ч.2)

Ст. 15.54. ч.1 КоАП РБ

Повреждение водохозяйственных сооружений и устройств, а также сооружений и устройств, предотвращающих загрязнение либо засорение вод.

Санкции: (штраф от 10-30 б.в.)

Обязанность водопользователей содержать в надлежащем состоянии очистные и другие водохозяйственные сооружения и устройства и соблюдать установленные правила их эксплуатации предусмотрено п 2.6, 2.7 ст. 37 Водного кодекса Республики Беларусь.

Ст. 15.54. ч.2 КоАП РБ

Повреждение сетей водоснабжения (водоотведения) и сооружений на них, повлекшее нарушение или прекращение водоснабжения населения и иных потребителей либо отведение и очистку сточных вод ( штраф ф.л. — от 20-50 б.в., ИП- 20-100 б.в., Ю.Л. -500 б.в.).

Самовольное подключение к системам питьевого водоснабжения или канализации) (штраф на ф.л. — от 20-50 б.в., ИП -20-50 б.в., Ю.Л.-200 б.в.)

В соответствии с Приказом Минжилкомхоза Республики Беларусь от 26.12.1995 г. № 128 (в редакции постановления Минижилкомхоза от 07.02.2008 № 8, 20.02.2008 №9) «Об утверждении и правил пользования системами коммунального водоснабжения и водоотведения в городах и поселках Республики Беларусь», самовольное присоединение к действующим системам коммунального водоснабжения и канализации запрещено. Самовольным считается присоединение, которое произведено без участия технадзора со стороны предприятия ВКХ, а также переустройство без ведома предприятия ВКХ водопроводных канализационных выпусков, вводов, водомерных узлов и замена водосчетчиков.

Ст.23.18 ч.3 КоАП Республики Беларусь

Нарушение порядка представления государственной статистической отчетности.

Представление должностным лицом и (или) иным уполномоченным лицом, ответственным за составление и представление данных государственной статистической отчетности, либо индивидуальным предпринимателем искаженных данных государственной статистической отчетности, несвоевременное представление или непредставление такой отчетности государственным органам (организациям), за исключением органов государственной статистики, осуществляющим ведение государственной статистики по вопросам, входящим в их компетенцию, —

Санкции: штраф от 10 до 40 б.в.

4. Деяния, предусмотренные частью 3 настоящей статьи, совершенные повторно в течение одного года после наложения административного взыскания за такие же нарушения, —

Санкции : штраф в размере от 40 до 80 б.в.

В соответствии с постановлением Национального Статистического комитета Республики Беларусь от 11.11.2016 г. № 169 «Об утверждении формы государственной статистической отчетности 1-вода (Минприроды) «Отчет об использовании воды» и указаний по ее заполнению, предприятия, включенные в перечень отчитывающихся водопользователей, обязаны представлять отчет до 20 января в районную инспекцию природных ресурсов и охраны окружающей среды.

Штраф за не включённые дневные ходовые огни. В чем проблема?

Согласно правил дорожного движения — параграфа 9 (Предупреждающие сигналы) пункт 9.8 на всех транспортных средствах в период с 1 октября по 1 мая должны быть включены дневные ходовые огни (ДХО) для обозначения движения ТС. Если таковых не имеется, то должен быть включен ближний свет фар.

С этим пунктом ознакомлены уже все водители, потому как за эту новинку в 2013 году еще при существовавшей милиции довольно часто останавливали. Сейчас же в 2016 — эйфория поутихла, да и полицейские не имеют права нести службу в стационарном положении, потому оштрафовать за невключенный свет довольно сложно. Но все же такие случаи бывают! Хотя их быть не должно И вот почему

Почему нельзя вынести штраф за невключенный свет днем

Дело в том, что согласно административного кодекса Украины (КУпАП) нет наказания за данное правонарушение. Но полицейские толи, по незнанию, толи по своему величию не хотят это признавать. По этой причине выписывают протокол по статье 122 часть 2

користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку

То есть оштрафовать можно за неправильное использование внешних осветительных приборов, а это параграф 19 ПДД и никакого отношения к предупредительным сигналам не имеет

Также можно оштрафовать за неправильное использование предупредительными сигналами, но только вначале движения или при смене направления движения ( не включенный поворот).

Как должен действовать работник полиции?

Если в административном кодексе не указан явно штраф за то или иное нарушение , то в ход вступает статья 125 КУпАП – другие правонарушение ПДД

Согласно которой за все правонарушения не указанные в статьях 121-128, 129, 139 и 140 выносится ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ и все.

З 1 січня 2018 року зростуть штрафи за порушення трудового законодавства та оплати праці

Держпраці у Хмельницькій області зазначає, що згідно з ухваленим Законом «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата у 2018 році становитиме з 01.01.2018 р. у місячному розмірі – 3723 грн та у погодинному розмірі – 22,41 грн.

Трудові відносини роботодавця із працівником розпочинаються із укладання трудового договору, який оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.

Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника ЄСВ до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів.

  • засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
  • на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
  • на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

За порушення трудового законодавства юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть фінансову відповідальність у таких розмірах:

30 мінімальних зарплат за кожного працівника, це 111 690 грн (якщо мінімальна зарплата 3723 грн) за наступні порушення:

  • фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору;
  • оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час;
  • виплату заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску.

10 мінімальних зарплат за кожного працівника, це 37 230 грн (якщо мінімальна зарплата 3 723 грн) за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці (наприклад, за не оплату роботи в нічний час, роботу в вихідний або святковий день, понадурочну роботу та інші питання оплати праці);

— 3 мінімальні зарплати, – це 11 169 грн (якщо мінімальна зарплата 3 723 грн) за такі види порушень:

  • порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць,
  • виплата їх не в повному обсязі.

— 10 мінімальних зарплат за кожного працівника, це 37 230 грн (якщо мінімальна зарплата 3723 грн) за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

1 мінімальна зарплата (3723 грн) за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених вище.

Усе про перевірки і перевіряючих – у вашій поштовій скриньці!

Нова тематична розсилка від редакції. Ви точно нічого не пропустите

Підприємству треба приділити дуже велику увагу щодо правильного оформлення наказів про прийняття працівників на роботу, оскільки за можливе визнання недійсного наказу підприємству загрожує штраф у розмірі 111 690 грн.

Якщо наказ оформлений правильно, але підприємство несвоєчасно повідомило фіскальну службу про прийняття працівника на роботу, то таке порушення коштуватиме підприємству 3 723 грн.

Штрафи накладає Управління Держпраці на підставі винесених постанов у ході планової чи позапланової перевірки роботодавця. Виконання цих постанов покладається на Державну виконавчу службу.

Крім того, статтею 41 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність на керівника підприємства від 8500 грн до 17 000 грн за фактичний допуск працівника без трудового договору.

Отже, фактичний допуск одного працівника до роботи без трудового договору (без наказу) може коштувати 128690 грн (111 690 грн + 17 000 грн) + виплата такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді.

Не направлення повідомлення до фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (або несвоєчасне направлення) коштує 3723 грн фінансового штрафу і до 1700 грн адміністративного штрафу.

Від редакції:

Штраф у розмірі 100 мінімальних заробітних плат (у 2018 році — 372 300 грн) чекатиме за недопуск до проведення перевірки, пов’язаної із виявленням таких фактів:

  • допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту);
  • оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві;
  • виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску та податків.

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз’яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції.

А все ж таки інспектор патрульної поліції МАЄ право на місці зупинки ТЗ виносити постанову про притягнення водія до адмін. відповідальності за ст. 122 КУпАП за порушення ПДР! (Одеський апеляційний адмінсуд у справі № 489/2363/16-а)

Фабула судового акту: Здоровий глузд переміг і постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва у справі № 489/2363/16-а скасовано судом апеляційної інстанції. Таким чином, інпектор патрульної поліції все ж таки має право зупиняти транспортний засіб та накладати на водія стягнення передбачене за ст. 122 КУпАП саме на місці зупинки ТЗ а не за місцезнаходженням відділу поліції. І це не порушує процесуальних прав водія, зокрема права на захист чи ознайомлення з матеріалами адмінпровадження чи не дай Боже права на перекладача.

Суд апеляційної інстанції також спростував довод водія, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що у випадку притягнення особи до відповідальності за ст. 122 КУпАП необхідно складати протокол про адмінправопорушення, а вже на підставі адмінпротоколу виносити постанову про притягнення до адмінвідповідальності. І оскільки такого протоколу немає в матеріалах справи винесення постанови, що оскаржується є притиправним. Суд застосував до спірних правивідносин ІНСТРУКЦІЮ з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України № 1395 від 7 листопада 2015р., яка передбачає винесення інспектором адмінпоставнови без складання протоколу.

Суд також підкреслив, що водієм не надано суду жодних доказів щодо НЕ скоєння ним правопорушення, хоча і зазначив про ст. 71 КАС України. Судом взяті до уваги письмові показання свідків, які підтверджують факт скоєння водієм правопорушення.

Отже, позиція « я не порушував ПДР, а ви доведіть, що це не так» при цьому «я буду мовчати та не подавати суду свої докази» для скасування адмінпостанови через суд поки що не працює.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р. м.Одеса

Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Губницький Д.Г. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -доповідача Кравця О.О.судді -Домусчі С. Д.судді -Коваля М.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Миколаєві на постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління патрульної поліції в м. Миколаєві, інспектора поліції 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Романюк Олени Василівни про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Миколаєві, інспектора поліції 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Романюк Олени Василівни та просив скасувати постанову ПС2 №555096 від 02 квітня 2016 р. складену щодо нього інспектором поліції 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Романюк О.В. про накладання стягнення — штрафу 255 грн. за вчинення 02 квітня 2016 р. правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУАП. та визнати дії відповідача протиправними .

Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії інспектора поліції 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Романюк Олени Василівни щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КУАП та скасувати постанову серії ПС2 №555096 від 02 квітня 2016 р. р. якою на ОСОБА_4 накладено стягнення — штраф в розмірі 255 грн. за ч. 1 ст. 122 КУАП.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню за наступних обставин:

Судом першої інстанції встановлено,що згідно копії постанови серії ПС2 №555096 від 02 квітня 2016 р. складену інспектором поліції 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Романюк О.В. 02 квітня 2016 р. о 21-15 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем Suzuki, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку на перехресті вулиць Херсонське шосе та Новозаводської в м. Миколаєві, чим порушив вимоги пп. «ґ» п. 15.9. Правил дорожнього руху . На ОСОБА_4 цією постановою накладене адміністративне стягнення — штраф 255 грн. В графі даної постанови про ознайомлення правопорушника з положеннями статей 307, 308 КУпАП, правами передбаченими ст. 268 КУАП, з порядком та строком оскарження постанови ОСОБА_4 зроблена відмітка про не ознайомлення та про ненадання матеріалів справи для ознайомлення.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУАП Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно із ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення .

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Згідно ст. 222 КУАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху , правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п’ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122 , частина перша статті 123, статті 124-1 — 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п’ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев’ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р . та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі — Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п’ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122 , частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, посилання позивача на те, що працівниками поліції протиправно не складався протокол про адміністративне правопорушення, що не дає підстав для складення постанови, — не відповідають нормам чинного законодавства, тому є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 283 КУАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 245 КУАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до приписів ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху .

Дослідивши відео, апеляційний суд звертає увагу на те, що з нього неможливо встановити порушення ПДР позивачем. З наданого відповідачем відеозапису з нагрудної відео-камери поліцейського патрульної служби та дослідженого у судовому засіданні вбачається, що поліцейським патрульної служби було зафіксовано лише складання постанови, в ході якого позивач своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнавав.

Але, позивачем зі свого боку не надано суду жодних доказів щодо не скоєння їм правопорушення.

При цьому, апеляційний суд враховує, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, тобто на відповідача.

Факт наявності правопорушення підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,( як письмово так і на відеозапису).

Таким чином, відповідачем доведено законність та обґрунтованість винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №555096 від 02 квітня 2016 р. та правомірність дій щодо її складення.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування постанови ПС2 №555096 від 02 квітня 2016 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУАП та визнання дій відповідача протиправними .

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню на підставі п.4 ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст. 197, п.3 ч.1. ст.198, 202, п.3 ч.1 ст. 205,ст. 207,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Миколаєві — задовольнити ,а постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04 жовтня 2016 року — скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 — відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.