Меню Закрыть

Хозяйственный кодекс украины ст 231

Хозяйственный кодекс украины ст 231

1. Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

2. У разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

3. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов’язань, зазначених у частині другій цієї статті.

4. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

5. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов’язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

6. Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

7. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань, визначається відповідним суб’єктом господарювання — господарською організацією.

1. Частина 1 вказує на імперативний (обов’язковий, що не підлягає змінам у договірному порядку) характер статті закону, якщо у ній встановлений розмір штрафних санкцій по окремих видах зобов’язань.

Питання визначення розміру, згідно з яким стягуються штрафні санкції, є дуже важливим. Цей розмір може бути визначено як у законі, так і в договорі. На відміну від визначення розміру заподіяних збитків, де діють оціночні категорії, штрафні санкції суворо прив’язані до суми невиконаного зобов’язання або до днів прострочення, чи до відсоткового співвідношення.

За загальним правилом, якщо законом визначено розмір штрафних санкцій, змінити його за погодженням сторін (угодою сторін) не можна, і такі зміни будуть вважатися нікчемними. Так, за невиконання грошових зобов’язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ця пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Так, наприклад (виняток із правила ч. 2 ст. 551 ЦК України, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, передбачається ч. 1 ст. 231 ГК України стосовно окремих видів господарських зобов’язань), законом може бути встановлено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У силу спеціального правила ч. 1 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» відповідальність, у тому числі в виді неустойки, може встановлюватися Статутом залізниць. Стаття 105 Статуту залізниць встановлює, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами. Називати матеріальною відповідальність у виді відшкодування збитків, завданих незбереженням вантажу при перевезеннях, та сплати неустойки — це в традиції національного транспортного законодавства. Тому наведене положення ст. 105 Статуту залізниць поширюється і на неустойку. Отже, неустойка у сфері чинності Статуту залізниць може встановлюватися цим Статутом і договорами, але не будь-якими, а лише окремими. Такими в ст. 22 та ст. 63 Статуту залізниць визнаються договори про виконання залізницею додаткових операцій, пов’язаних з перевезенням вантажів, та договори про перевезення вантажів на особливих умовах. За іншими договорами неустойка у сфері дії Статуту залізниць не може ані збільшуватись, ані зменшуватись.

Важливим питанням ч. 1 коментованої статті є визначення терміна «закон», що застосовується у даній нормі. Стаття 199 ГК України зазначає, що виконання господарських зобов’язань забезпечуються заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. Таким чином, термін «закон» слід розуміти як нормативний акт вищої юридичної сили.

2. Особливу увагу Господарський кодекс приділяє тим відносинам, де зачіпають інтереси держави. Зокрема, ч. 2 коментованої статті визначено коло господарських правовідносин, де застосовуються саме уніфіковані штрафні санкції, якщо інше не передбачено законом чи договором. Так, наприклад, у постанові Верховного Суду України від 30.05.2006 р. про стягнення штрафних санкцій підтверджено правильність застосування законодавства. Зокрема, у ньому сказано, що «у разі, якщо відповідач належить до державного сектора економіки, то пеня нараховується згідно з вимогами та у розмірі, встановлених ст. 231 цього Кодексу». Дані санкції можуть бути застосовані за наявності двох умов:

а) вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов’язання фінансується за рахунок державного кредиту;

б) вони підлягають застосуванню тільки за два види правопорушень, а саме:

— за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) — стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

— за порушення строків виконання зобов’язання — стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

3. Частина 3 даної статті передбачає певні особливості встановлення санкцій за порушення господарського зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або за порушення, пов’язане з виконанням державного контракту, або якщо виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

4. За загальним правилом розмір штрафних санкцій передбачається законом чи договором. Пріоритет у визначенні розміру санкцій надається закону. Коли розмір штрафних санкцій законом не визначено, вони застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 4 коментованої статті передбачає різні способи встановлення розміру санкцій договором:

— у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання;

— у певній, визначеній грошовій сумі;

— у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання;

— у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

5. Укладаючи господарський договір, сторони можуть визначати зміст договору, керуючись вільним волевиявленням. Тобто сторони мають право погоджувати будь-які умови договору, які не суперечать законодавству, зокрема, на свій розсуд.

Однак законодавець ч. 5 цієї статті надає право заінтересованій стороні, у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення розміру штрафних санкцій за порушення зобов’язання звернутися до суду з заявою про вирішення спору.

6. Частиною 6 передбачається, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором. Іншими словами, за період прострочення виконання грошового зобов’язання особа повинна сплатити пеню за кожен день прострочи у розмірі, що дорівнює розміру облікової ставки Національного банку України. Крім того, пеня нараховується за весь час прострочення, тобто з моменту, коли зобов’язання мало бути виконаним, і до моменту його фактичного виконання. Проте слід мати на увазі, що Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.96 р. граничний розмір пені, який сплачує платник за прострочку платежу, не може бути встановлений за домовленістю сторін більшим від подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У даному випадку слід звернути увагу на наступне. Цим Законом встановлюється обмеження розміру пені за грошовими зобов’язаннями подвійним розміром облікової ставки Національного банку України. У багатьох договорах встановлюються неустойки, які в багато разів перевищують усі розумні межі, наприклад 5 — 10 відсотків від суми заборгованості за кожен день затримки оплати товарів, робіт або послуг. Встановлення обмеження пені, яка нараховується на грошове зобов’язання, вважаємо позитивним досягненням. Проте не слід забувати, що, як зазначалося, нерозумно високий розмір пені може встановлюватися також за невиконання інших, негрошових зобов’язань.

Зберігає чинність і спеціальне правило ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». Відповідно до нього загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Цей граничний розмір неустойки не може бути збільшений договором.

Так, наприклад, судова практика Вищого господарського суду України свідчить, що відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Таким чином, існує колізія нормативних актів з приводу розміру пені, яка підлягає стягненню в даному випадку.

Згідно з преамбулою Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлюється відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.

У той же час Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (згідно з його преамбулою) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності.

Таким чином, застосуванню підлягає Закон України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», оскільки він є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює ці відносини.

Яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений). Так, якщо Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу — не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи податок на додану вартість та інші види податків), то угода сторін про встановлення більшого розміру пені буде недійсною через перевищення встановленого названим Законом граничного розміру пені. Цей граничний розмір пені не може перевищувати встановленого (за сумою) й тоді, коли сторони в договорі за прострочення виконання грошового зобов’язання встановили не пеню, а штраф. Наприклад, договором встановлено штраф за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 5 відсотків суми простроченого платежу. Сума платежу — 5000 грн., сума штрафу складе 250 грн. Однак у разі прийняття рішення по суті суд повинен перевірити, чи не перевищується при цьому граничний розмір пені, встановлений ч. 2 ст. 343 ГК України і Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Для цього слід визначити суму пені на випадок, якщо її розмір дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України. Якщо сума пені, обчислена на основі граничного її розміру, перевищує розмір неустойки, встановлений договором, встановлена договором неустойка стягується повністю. Якщо ж гранична сума пені є меншою, ніж неустойка, сума неустойки, що випливає з договору (250 грн.), не може бути стягнена повністю. Буде стягнена лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Розмір пені за прострочення виконання грошового зобов’язання обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, а в цих межах повинен визначатися договором. Звичайно в договорах розмір цієї пені вказується на рівні граничного розміру, встановленого названим Законом. Якщо пеня встановлена в розмірі, меншому від подвійної облікової ставки НБУ, застосовується розмір пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ. Умова про пеню в такому випадку не може бути визнана повністю недійсною лише тому, що встановлений договором розмір пені перевищує встановлену законом межу.

7. Частина 7 визначає розмір штрафних санкцій, котрі застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань. Визначаються вони відповідним суб’єктом господарювання, зокрема господарською організацією.

Ця частина передбачає, що внутрішньогосподарськими є відносини, які складаються між структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Внутрішньогосподарський статус структурних підрозділів підприємства, їх функції, права та обов’язки визначаються локальними нормативно-правовими актами підприємства — положеннями про них, що зазвичай затверджуються органами управління самого підприємства в порядку, передбаченому установчими документами, статутом.

Застосування цих положень покликано сприяти зміцненню виробничої, господарської і фінансової дисципліни, підвищенню відповідальності за доручену ділянку роботи, ліквідації паралелізму і дублюванню в роботі.

Отже, встановлення порядку застосування штрафних санкцій у внутрішньогосподарських відносинах та їх розміру ГК України відносить до компетенції самого суб’єкта господарювання — господарської організації.

Господарський кодекс України
Стаття 231. Розмір штрафних санкцій

1. Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

2. У разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

3. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов’язань, зазначених у частині другій цієї статті.

4. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

5. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов’язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

6. Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

7. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань, визначається відповідним суб’єктом господарювання — господарською організацією.

Хозяйственный кодекс Украины

Глава 26. Штрафные и оперативно-хозяйственные санкции

Статья 230. Штрафные санкции#

1. Штрафными санкциями в этом Кодексе признаются хозяйственные санкции в виде денежной суммы (неустойка, штраф, пеня), которую участник хозяйственных отношений обязан уплатить в случае нарушения им правил осуществления хозяйственной деятельности, невыполнения или ненадлежащего выполнения хозяйственного обязательства.

2. Субъектами права применения штрафных санкций являются участники отношений в сфере хозяйствования, указанные в статье 2 настоящего Кодекса.

Статья 231. Размер штрафных санкций#

1. Законом относительно отдельных видов обязательств может быть определен размер штрафных санкций, изменение которого по согласованию сторон не допускается.

2. В случае если нарушено хозяйственное обязательство, в котором хотя бы одна сторона является субъектом хозяйствования, принадлежащего к государственному сектору экономики, или нарушение связано с выполнением государственного контракта, или выполнение обязательства финансируется за счет Государственного бюджета Украины или за счет государственного кредита, штрафные санкции применяются, если иное не предусмотрено законом или договором, в следующих размерах:
за нарушение условий обязательства относительно качества (комплектности) товаров (работ, услуг) взимается штраф в размере двадцати процентов стоимости некачественных (некомплектных) товаров (работ, услуг);
за нарушение сроков выполнения обязательства взимается пеня в размере 0,1 процента стоимости товаров (работ, услуг), по которым допущена просрочка выполнения за каждый день просрочки, а за просрочку свыше тридцати дней дополнительно взимается штраф в размере семи процентов указанной стоимости.

3. Законом может быть определен размер штрафных санкций также за другие нарушения отдельных видов хозяйственных обязательств, указанных в части второй настоящей статьи.

4. В случае если размер штрафных санкций законом не определен, санкции применяются в размере, предусмотренном договором. При этом размер санкций может быть установлен договором в процентном отношении к сумме невыполненной части обязательства или в определенной, определенной денежной сумме, или в процентном отношении к сумме обязательства независимо от степени его выполнения, или в кратном размере к стоимости товаров (работ , услуг).

5. В случае недостижения согласия между сторонами относительно установления и размера штрафных санкций за нарушение обязательства спор может быть решен в судебном порядке по заявлению заинтересованной стороны в соответствии с требованиями настоящего Кодекса.

6. Штрафные санкции за нарушение денежных обязательств устанавливаются в процентах, размер которых определяется учетной ставкой Национального банка Украины, за все время пользования чужими средствами, если иной размер процентов не предусмотрен законом или договором.

7. Размер штрафных санкций, которые применяются в внутрихозяйственных отношениях за нарушение обязательств, определяется соответствующим субъектом хозяйствования — хозяйственной организацией.

Статья 232. Порядок применения штрафных санкций#

1. Если за неисполнение или ненадлежащее исполнение обязательства установлены штрафные санкции, то убытки возмещаются в части, не покрытой этими санкциями.

2. Законом или договором могут быть предусмотрены случаи, когда:
допускается взыскание только штрафных санкций;
убытки могут быть взысканы в полной сумме сверх штрафных санкций;
по выбору кредитора могут быть взысканы или убытки, или штрафные санкции.

3. Требование об уплате штрафных санкций за хозяйственное правонарушение может заявить участник хозяйственных отношений, права или законные интересы которого нарушены, а в случаях, предусмотренных законом, — уполномоченный орган, наделенный хозяйственной компетенцией.

4. Проценты за неправомерное пользование чужими средствами взимаются по день уплаты суммы этих средств кредитору, если законом или договором не установлен для начисления процентов другой срок.

5. По денежному обязательству должник не должен платить проценты за время просрочки кредитора.

6. Начисление штрафных санкций за просрочку исполнения обязательства, если иное не установлено законом или договором, прекращается через шесть месяцев со дня, когда обязательство должно быть выполнено.

7. В случаях, предусмотренных законом, штрафные санкции за нарушение хозяйственных обязательств взыскиваются судом в доход государства.

Статья 233. Уменьшение размера штрафных санкций#

1. В случае если надлежащие к уплате штрафные санкции чрезмерно большие сравнительно с убытками кредитора, суд вправе уменьшить размер санкций. При этом должно быть принято во внимание: степень выполнения обязательства должником; имущественное состояние сторон, участвующих в обязательстве; не только имущественные, но и другие интересы сторон, которые заслуживают внимания.

2. Если нарушение обязательства не нанесло убытков другим участникам хозяйственных отношений, суд может с учетом интересов должника уменьшить размер надлежащих к уплате штрафных санкций.

Статья 234. Обязанность должника, который уплатил штрафные санкции, выполнить обязательство в натуре#

1. Уплата штрафных санкций за невыполнение или ненадлежащее выполнение хозяйственного обязательства не освобождает должника от исполнения обязательства в натуре, кроме случаев, предусмотренных в части третьей статьи 193 настоящего Кодекса.

Статья 235. Оперативно-хозяйственные санкции#

1. За нарушение хозяйственных обязательств к субъектам хозяйствования и других участников хозяйственных отношений могут применяться оперативно-хозяйственные санкции — меры оперативного воздействия на правонарушителя с целью прекращения или предупреждения повторения нарушений обязательства, которые используются самими сторонами обязательства в одностороннем порядке.

2. К субъекту, который нарушил хозяйственное обязательство, могут быть применены лишь те оперативно-хозяйственные санкции, применение которых предусмотрено договором.

3. Оперативно-хозяйственные санкции применяются независимо от вины субъекта, который нарушил хозяйственное обязательство.

Статья 236. Виды оперативно-хозяйственных санкций#

1. В хозяйственных договорах стороны могут предусматривать использование таких видов оперативно-хозяйственных санкций:
1) односторонний отказ от выполнения своего обязательства кредитором стороной, с освобождением ее от ответственности за это — в случае нарушения обязательства второй стороной;
отказ от оплаты по обязательству, которое выполнено ненадлежащим образом или досрочно выполнено должником без согласия второй стороны;
отсрочка отгрузки продукции или выполнения работ вследствие просрочки выставления аккредитива плательщиком, прекращение выдачи банковских ссуд и т.п.;
2) отказ управленной стороны обязательства от принятия дальнейшего выполнения обязательства, нарушенного другой стороной, или возвращение в одностороннем порядке выполненного кредитором по обязательству (списание со счета должника в безакцептном порядке средства, уплаченных за некачественную продукцию и т.д.);
3) установление в одностороннем порядке на будущее дополнительных гарантий надлежащего выполнения обязательств стороной, которая нарушила обязательства: изменение порядка оплаты продукции (работ, услуг), перевод плательщика на предварительную оплату продукции (работ, услуг) или на оплату после проверки их качества и т.п.;
4) отказ от установления на будущее хозяйственных отношений со стороной, которая нарушает обязательства.

2. Перечень оперативно-хозяйственных санкций, установленный в части первой настоящей статьи, не является исчерпывающим. Стороны могут предусмотреть в договоре также другие оперативно-хозяйственные санкции.

Статья 237. Основания и порядок применения оперативно-хозяйственных санкций#

1. Основанием для применения оперативно-хозяйственных санкций является факт нарушения хозяйственного обязательства второй стороной. Оперативно-хозяйственные санкции применяются стороной, которая потерпела от правонарушения, во внесудебном порядке и без предварительного предъявления претензии нарушителю обязательства.

2. Порядок применения сторонами конкретных оперативно-хозяйственных санкций определяется договором. В случае несогласия с применением оперативно-хозяйственной санкции заинтересованная сторона может обратиться в суд с заявлением об отмене такой санкции и возмещение убытков, причиненных ее применением.

3. Оперативно-хозяйственные санкции могут применяться одновременно с возмещением убытков и взысканием штрафных санкций.

Хозяйственный кодекс украины ст 231

Документ : Ответственность за нарушение обязательств по хозяйственному договору (часть II)

Ответственность за нарушение обязательств
по хозяйственному договору

(Часть II. Часть I, III см. в консультации от 17.03.2008 г., 14.04.2008 г. )

Обязательство должно выполняться надлежащим образом в соответствии с условиями договора, требованиями действующего законодательства и обычаями делового оборота.

Но, как показывает практика, своевременное и надлежащее исполнение сторонами своих обязательств в настоящее время, скорее, исключение, чем правило. Поэтому добросовестная сторона вынуждена применять к контрагенту специальные меры, направленные на поддержание уровня платежной дисциплины.

Хозяйственный кодекс (ХК) Украины (ст. 217) предусматривает такие меры воздействия на правонарушителя в сфере хозяйствования — штрафные санкции.

Согласно ст. 230 ХК Украины штрафными санкциями признаются хозяйственные санкции в виде денежной суммы (неустойка, штраф, пеня), которую участник хозяйственных отношений обязан уплатить в случае нарушения им правил осуществления хозяйственной деятельности, невыполнения или ненадлежащего выполнения хозяйственного обязательства.

Согласно ст. 173 ХК Украины хозяйственным признается обязательство, возникающее между субъектом хозяйствования и другим участником (участниками) отношений в сфере хозяйствования на основаниях, предусмотренных ХК Украины, в силу которого один субъект (обязанная сторона, в том числе должник) обязан произвести определенное действие хозяйственного или управленческо-хозяйственного характера в пользу другого субъекта (выполнить работу, передать имущество, уплатить деньги, предоставить информацию и т.д.) или воздержаться от определенных действий, а другой субъект (управомоченная сторона, в том числе кредитор) имеет право требовать от обязанной стороны выполнения ее обязательства.

Из нормы ст.230 ХК Украины вытекает, что этот Кодекс выделяет три вида штрафных санкций: неустойка, штраф, пеня. А статья 549 Гражданского кодекса (ГК) Украины определяет штраф и пеню как разновидность неустойки. Таким образом, ст. 230 ХК Украины вступает в определенное противоречие с нормами ст. 549 ГК Украины, так как из ее содержания вытекает, что штраф и пеня имеют самостоятельный характер. Однако что именно необходимо понимать под такой неустойкой и как ее исчислять, ХК Украины не уточняет, как, впрочем, не раскрывает и понятия “штраф” и “пеня”. Более подробная информация содержится в вышеупомянутой ст. 549 ГК Украины:

1. Штраф — неустойка, исчисляемая в процентах от суммы невыполненного или ненадлежащее выполненного обязательства. Штраф, по сути, устанавливается за любое нарушение обязательства;

2. Пеня — неустойка, исчисляемая в процентах эт суммы несвоевременно выполненного денежного обязательства за каждый день просрочки выполнения. Пеня устанавливается за несвоевременное выполнение денежного обязательства должника.

Однако делать вывод о том, что пеня как способ обеспечения выполнения обязательств может применяться исключительно за нарушение денежного обязательства, в отличие от штрафа, для которого ч. 2 ст. 549 ГК Украины такие ограничения не предусмотрены, нельзя по следующим причинам.

Исходя из ч. 4 ст. 231 ХК Украины для применения штрафной санкции в виде денежной суммы, которая определяется как процентное соотношение к сумме невыполненного обязательства, не требуется, чтобы обязательство было денежным, необходимо лишь, чтобы оно имело денежную оценку (сумма обязательства).

В качестве примера можно привести постановление Высшего хозяйственного суда Украины от 27.09.2006 г. по делу N 9/58, в котором указано, что:

“В силу части 3 статьи 232 ХК Украины требование об уплате штрафных санкций за хозяйственное правонарушение может заявить участник хозяйственных отношений, права или законные интересы которого нарушены.

В пункте 5.3 Договора стороны предусмотрели, что за несвоевременное введение объекта в эксплуатацию по вине генподрядчика последний уплачивает заказчику пеню в размере 0,1% от стоимости объекта. Исковое заявление обосновывается ненадлежащим выполнением ответчиком обязательств по Договору по окончанию работ в установленный срок и начислением за допущенное нарушение штрафных санкций.

Таким образом, апелляционный суд правомерно не согласился с ошибочными утверждениями хозяйственного суда первой инстанции и пришел к обоснованному выводу о правомерности и обоснованности требований и взыскании денежных средств в оспариваемом размере”.

Поэтому при регулировании отношений по начислению и взысканию штрафных санкций по хозяйственным обязательствам необходимо руководствоваться нормами ХК Украины (ст.231) как специальными нормами, предусматривающими особенности регулирования имущественных отношений в сфере хозяйствования.

Необходимо также отметить, что содержание ст. 230 ХК Украины исключает возможность погашения штрафных санкций имуществом, отличным от денежных средств. И в этом также наблюдается противоречие со ст. 549 ГК Украины, которая допускает уплату штрафных санкций и в другой, отличной от денежной, форме.

Согласно ч. 2 ст. 230 ХК Украины субъектами права применения штрафных санкций являются участники отношений в сфере хозяйствования — потребители, органы государственной власти и местного самоуправления, наделенные хозяйственной компетенцией, а также граждане, общественные и другие организации, которые выступают учредителями субъектов хозяйствования или осуществляют в отношении них организационно-хозяйственные полномочия на основе отношений собственности.

Виды и размер штрафных санкций

Исходя из правовых основ возникновения неустойки она бывает:

Часть 1 ст. 231 ХК Украины указывает на императивный характер статьи закона, если в ней установлен размер штрафных санкций по отдельным видам обязательств. Ее применение не зависит от того, оформлена ли такая неустойка договором.

Часть 2 ст.232 ХК Украины предусматривает конкретные размеры штрафных санкций по хозяйственным обязательствам, в случае если нарушено хозяйственное обязательство, в котором хотя бы одна сторона является субъектом хозяйствования, относящемуся к государственному сектору экономики, или если нарушение связано с выполнением государственного контракта, или выполнение обязательства финансируется за счет Государственного бюджета Украины или за счет государственного кредита. Штрафные санкции применяются (если иное не предусмотрено законом или договором) в следующих размерах:

за нарушение условий обязательства по качеству (комплектности) товаров (работ, услуг) взимается штраф в размере 20% стоимости некачественных (некомплектных) товаров (работ, услуг);

— за нарушение сроков выполнения обязательства взыскивается пеня в размере 0,1% стоимости товаров (работ, услуг), по которым допущена просрочка выполнения, за каждый день просрочки, а за просрочку свыше 30 дней дополнительно взыскивается штраф в размере 7% указанной стоимости.

Приведенная норма имеет диспозитивный характер, то есть специальным законом или договором могут быть предусмотрены и отличные от установленных данной статьей размеры штрафных санкций.

В данном случае интересным является вопрос изменения неустойки. Часть 1 ст. 231 ХК Украины предусматривает, что законом по отдельным видам обязательств может быть определен размер штрафных санкций, изменение которого по согласованию сторон не допускается. Однако, если законная неустойка установлена диспозитивной нормой (например, в тексте нормы встречается “если иное не предусмотрено договором”), понятно, что ее размер может быть изменен в любую сторону. Что делать в таком случае? Можно предположить, что лучший способ избежать проблем — сохранить размер законной неустойки.

Договорной называют неустойку, размер и условия взыскания которой устанавливаются соглашением сторон (договором). При этом размер санкций может быть установлен договором в процентном соотношении к сумме невыполненной части обязательства или в некоторой, определенной денежной сумме, или в процентном соотношении к сумме обязательства независимо от степени его выполнения, или в кратном размере к стоимости товаров (работ, услуг).

При не достижении соглашения между сторонами об установлении и размере штрафных санкций за нарушение обязательства, спор может быть разрешен в судебном порядке по заявлению заинтересованной стороны. Это норма приобретает актуальный характер в сфере правоотношений с естественными или другими монопольными образованиями, когда субъект хозяйствования обязан заключить договор с субъектом хозяйствования, который занимает монопольное положение на рынке определенного товара (работ, услуг) или входит в состав естественных монополий. Например, заключение договоров на поставку электрической энергии. Субъект хозяйствования, реализуя право, предусмотренное ч.5 ст.231 ХК Украины, может в судебном порядке уменьшить неоправданно высокие штрафные санкции, которые были навязаны договором субъектом хозяйствования — монополистом.

Необходимо отметить, что ч. 3 ст.231 ХК Украины предусмотрено, что законом может быть определен размер штрафных санкций также за другие нарушения отдельных видов хозяйственных обязательств, указанных в части второй настоящей статьи.

В соответствии с ч.6 ст.231 ХК Украины штрафные санкции за нарушения денежных обязательств устанавливаются в процентах, размер которых определяется учетной ставкой Национального банка Украины за все время пользования чужими средствами, если иной размер процентов не предусмотрен законом или договором. Данная норма является диспозитивной, так как иной размер процентов может быть предусмотрен законом или договором.

Учетная ставка НБУ — один из монетарных инструментов, при помощи которого Национальный банк устанавливает для субъектов денежно-кредитного рынка ориентир по стоимости привлеченных и размещенных денежных средств на соответствующий период, и является основной процентной ставкой, которая зависит от процессов, происходящих в макроэкономической, бюджетной сферах и на денежно-кредитном рынке. (Положение о процентной политике НБУ, утвержденное постановлением Правления НБУ от 18.08.2004 г. № 389) Ниже в таблице приведены размеры учетной ставки НБУ с 2004 по 2008 гг.

Согласно ст. 3 Закона Украины от 22.11.1996 г. № 543/96-ВР “Об ответственности за несвоевременное выполнение денежных обязательств” (далее — Закон № 543) размер пени за несвоевременное выполнение денежных обязательстве может превышать двойной учетной ставки НБУ, которая действовала в периоде, за который начисляется пеня. И опять возвращаясь к возможности начисления пени за нарушение неденежных обязательств, необходимо отметить, что ограничения размера пени двойной учетной ставкой НБУ в этом случае отсутствуют.

Ниже приведены типовые формулировки относительно установления ответственности сторон, которые могут пригодиться при составлении договора.

1. Если, качество изделия не отвечает условиям, отмеченным в п._ _ _ Договора, Продавец выплачивает Покупателю штраф в размере_ _ _ % от стоимости некачественного товара, а также бесплатно устраняет недостатки в_ _ _ дневный срок с момента получения обоснованной претензии от Покупателя.

2. За нарушение сроков передачи товара Продавец выплачивает штраф в размере _ _ _ грн за каждый день просрочки передачи.

3. За односторонний необоснованный отказ от выполнения своих обязательств по данному Договору Сторона несет ответственность в виде штрафа в размере_ _ _ % от цены товара, указанной в п. _ _ _этого Договора.

4. За неуплату платежей в сроки, оговоренные п. _ _ _ Договора, начисляется пеня в размере _ _ _% от суммы задолженности за каждый день просрочки платежа.

Уменьшение размера штрафных санкций

Согласно п. 3 ч. 1 ст. 83 Хозяйственного процессуального кодекса (ХПК) Украины хозяйственный суд, принимая решение, имеет право уменьшать в исключительных случаях размер неустойки (штрафа, пени), которая подлежит взысканию со стороны, нарушившей обязательство.

Возможность в определенных случаях уменьшать размер неустойки (штрафа, пени) предусмотрена ГК Украины и ХК Украины.

Так, ст.233 ХК Украины предоставляет право суду уменьшить штрафные санкции, причитающиеся к уплате кредитору, если они чрезмерно высоки по сравнению с убытками кредитора. При этом должны быть приняты во внимание:

— степень выполнения обязательства должником;

— имущественное состояние сторон, принимающих участие в обязательстве;

— не только имущественные, ни и другие интересы сторон, заслуживающие внимания.

Данная норма вызывает интерес с точки зрения того, что ч. 2 ст. 218 ХК Украины запрещает рассматривать как непреодолимую силу отсутствие у должника необходимых средств. Исходя из названия ст. 219 ХК Украины (“Пределы хозяйственно-правовой ответственности. Уменьшение размера и освобождение от ответственности”) различаются такие понятия, как уменьшение размера ответственности и освобождение от ответственности. Исходя из этого ссылка на тяжелое финансовое положение должника не является основанием для освобождения от ответственности вообще, однако не исключает возможности при определенных условиях уменьшения штрафных санкций. Так, апелляционный хозяйственный суд Одесской области по делу № 4/193-06-4801, учитывая тяжелое материальное положение ответчика (производителя сельскохозяйственной продукции), подтвержденное отчетами о финансовых результатах, уменьшил размер взыскиваемого штрафа. Высший хозяйственный суд Украины оставил постановление Одесского апелляционного хозяйственного суда без изменений как соответствующее материалам дела и требованиям закона, ссылаясь на то, что суд апелляционной инстанции, руководствуясь ст. 233 ХК Украины, правомерно уменьшил размер штрафа, учитывая тяжелое материальное положение ответчика.

Часть 2 ст. 233 позволяет суду уменьшить размер штрафных санкций с учетом интересов должника, если нарушенное обязательство не причинило убытков другим участникам хозяйственных отношений.

Данная статья корреспондируется с положением ч. 3 ст. 551 ГК Украины, которая предусматривает, что размер неустойки может быть уменьшен по решению суда, если он значительно превышает размер убытков, и при наличии других обстоятельств, имеющих существенное значение.

Решая вопрос об уменьшении размера неустойки, которая подлежит взысканию со стороны, нарушившей обязательства, хозяйственный суд должен объективно оценить, является ли этот случай исключительным, причины ненадлежащего исполнения или неисполнения обязательств, несоответствия размера пени последствиям нарушения. Так, в кассационном постановлении Высшего хозяйственного суда Украины от 11.01.2005 г. по делу № 13/151 указано, что суд при рассмотрении споров, связанных с уменьшением ответственности должника, должен исследовать все обстоятельства дела в их совокупности на основании представленных ему доказательств и свои выводы изложить в соответствии с процессуальным законом и комментируемой нормой. Поэтому для признания судом оснований для уменьшения неустойки заслуживающими внимания необходимо привести достаточно серьезные аргументы.

Также необходимо отметить, что, в соответствии со ст.5 Закона Украины от 20.02.2003 г. № 554-IV “О реструктуризации задолженности по квартирной плате, плате за коммунальные услуги”, “На сумму реструктуризированной задолженности не начисляется пеня жилищно-коммунальным предприятиям на их задолженность перед поставщиками энергоносителей, других материальных ценностей, которые используются для предоставления услуг. “. То есть сумма задолженности жилищно-коммунального предприятия, на которую начисляется пеня, уменьшается на сумму реструктуризированной задолженности населения. Постановлением Львовского апелляционного хозяйственного суда по делу № 4/1073-10/163 истцу было отказано в удовлетворение исковых требований в части взыскания пени. Так как ответчик предоставил суду надлежащие доказательства о заключении договоров реструктуризации задолженности за потребленный природный газ населением, суд апелляционной инстанции оставил без изменений решение суда первой инстанции относительно взыскания пени с ответчика. Высший хозяйственный суд Украины своим постановлением оставил без изменения постановление Львовского апелляционного хозяйственного суда как соответствующее фактическим обстоятельствам дела, а также нормам материального и процессуального права.

Если неисполнение или ненадлежащее исполнение обязательств возникло по вине обеих сторон, суд должен учитывать степень вины каждой стороны.

Из указанных норм законодательства Украины следует, что хозяйственный суд в некоторых случаях имеет право (а не обязан) уменьшить размер неустойки (штрафа, пени), подлежащей взысканию за нарушение обязательств.

“Экспресс анализ законодательных и нормативных актов”, № 14 (640), 07 апреля 2008 г.
Подписной индекс 40783